Біля джерел вищої музичної освіти у Харкові:
перші видатні постаті

І.Слатін

Засновником і першим директором Харківської Консерваторії став Ілля Слатін (1845 – 1931) – видатний громадський діяч, талановитий музикант – диригент, піаніст, вчений, який отримав фахову освіту у Санкт-Петербурзькій Консерваторії та Берлінській Новій Академії Музики.

У Харкові в різні роки він очолював Харківське відділення Імператорського Російського Музичного Товариства, музичні класи при ньому, симфонічний оркестр, Музичне училище, а також Консерваторію, яку було реорганізовано на базі училища.

І. Слатін вів просвітницьку та організаційну діяльність, запрошував до Харкова відомих європейських музикантів, викладачів, диригував у Харкові та за його межами численними концертами за участю створеного ним симфонічного оркестру. Мав величезний авторитет у музичних колах, особисто був знайомий з видатними діячами мистецтва – П.Чайковським, братами Рубінштейн, М.Римським-Корсаковим та іншими.

У перший навчальний 1917–1918 роки відкрита І. Слатіним Консерваторія стала Alma Mater для 650 студентів! Завдяки І. Слатіну 30% студентів мали змогу навчатися безкоштовно. Він також зробив відкритими для широкої слухацької аудиторії концерти та студентські іспити – ця чудова традиція збереглася й до нині.

Вагомий вклад в історію народження та подальшого творчого життя вишу внесли видатні постаті мистецтва – блискучі виконавці, викладачі, вчені. Серед них – піаніст, музичний критик, мемуарист Ростислав Геніка (музичну освіту отримав у Московській Консерваторії), викладав до 1922 року (потім проживав і працював у Чехії); один із засновників харківської піаністичної школи Павло Луценко (навчався та викладав у Берліні), очолював Харківську Консерваторію у 1920-1921 роках; піаніст, музичний критик Олександр Горовиць, дядько всесвітньо відомого піаніста Володимира Горовиця і видатної піаністки, викладача Регіни Горовиць (закінчив Московську Консерваторію, клас О.Скрябіна, творчість якого пропагував).

З 1917 року теорію музики і композицію викладав різносторонній фахівець Семен Богатирьов (закінчив Санкт-Петербурзьку Консерваторію, з 1943 – професор Московської Консерваторії, 1947 – захистив докторську дисертацію, минувши ступінь кандидата наук). Вокальний клас започаткував італійський співак, педагог, композитор, диригент, піаніст-концертмейстер Федеріко Бугамеллі (навчався в Болоньї).

Класи духових, ударних, струнних і народних інструментів входили до складу оркестрового факультету. Клас флейти очолював Борис Кричевський (навчався в Санкт-Петербурзькій Консерваторії), клас гобоя та кларнета – Ґуго Гек (німецький музикант, навчався у Магдебурзі, після Харкова керував класом гобоя у Московській Консерваторії), а також його учень Михайло Гольдштейн, клас фагота – Карл Брінкбок (навчався в Амстердамській Консерваторії).

Клас валторни вів соліст Харківської опери Кокотов В.А., заняття в класах труби, туби і контрабаса проводив Ф.Губічка (відомо, що він навчався у Празькій Консерваторії), тромбона – Дмитро Катанський.

Першим викладачем класу ударних інструментів став музикант оркестру Харківської опери Костянтин Багліков (після від’їзду працював в оркестрі Великого театру СРСР).

Кафедра струнних інструментів стала самостійним підрозділом у 1921 році. Її перші викладачі – по класу скрипки Віктор Гольфельд (навчався у Брюсселі та Петербурзі), професор Є. Гольдберг (навчався у Варшавській Консерваторії), Ілля Добржинець (вихованець Санкт-Петербурзької Консерваторії), по класу віолончелі Людмила Тимошенко (навчалася у Московській Консерваторії).

Заснуванню кафедри народних інструментів, що стала першою профільною кафедрою серед вишів країни, сприяв тодішній ректор, відомий музично-громадський діяч, композитор, хоровий диригент, фольклорист, виконавець на кількох інструментах – Сергій Дрімцов. Працювали класи домбри, балалайки і бандури. Фундатор кафедри – музикант-просвітитель, диригент, який створив перший в Україні професійний домрово-балалаєчний оркестр, викладач класу домри Володимир Комаренко. З кафедрою пов’язана діяльність унікальної постаті, театрального і громадсько-політичного діяча, засновника та викладача класу бандури, композитора, мистецтвознавця, етнографа, а також українського письменника та історика Ґната Хоткевича. Клас балалайки очолив Микола Даньшев.

1920-ті роки відзначені появою кількох оркестрів – студентського симфонічного (керівник І. Слатін), народних інструментів різних складів (керівники Л.Гайдамака, Л.Собецький, Б.Комаренко), а також численних ансамблів.

В ті ж роки, як свідчать архівні документи, дискутувалася можливість надання інституту імені М.Леонтовича (з 1963 року по сьогоднішній день донині інститут носить ім’я І.П.Котляревського).